Молдова, незважаючи на 15-річну розбудову свої незалежності, як і більшість пострадянських країн продовжує залишатись в політичній орбіті Москви. Навіть відсутність безпосереднього кордону з Росією, багаторічне перебування теперішньої території РМ в складі інших держав, а також намагання у різний час перенаправити вектор зовнішньої політики Молдови у напрямку протилежному Росії, не позбавили домінування Кремля у політичному та економічному житті цього регіону.

Підтвердженням цьому можуть бути останні внутрішньополітичні події в Молдові. Мова йде про певне перегрупування політичних сил, особливо в лівоцентристському „сегменті". Відбувається воно, насамперед, завдяки впливу зовнішніх факторів. Мова йде про неофіційні дії, що мають на меті створити в Кишиневі такі впливові політичні сили, які б у перспективі були здатні повернути Молдову в сферу впливу Москви. Аналіз останніх подій показує, що Росія прагне створити міцну політичну силу на базі чотирьох вже існуючих партій: суспільно-політичного руху „Рівноправність", Партії соціалістів „Patria-Родіна", Соціалістичної партії і Союзу праці „Patria-Родіна".

Лідери зазначених партій уже мали зустрічі з наближеними до Кремля особами, під час яких їм було запропоновано заснувати єдину партію під назвою „Patria-Молдова". Однак, ці переговори не увінчалися успіхом, що зумовлено неприйняттям умов, які Москва хотіла б нав'язати лідерам цих партій, а саме - торкались їх патріотичних почуттів.

Зрозуміло, що Москва не може робити ставку виключно на ці формування. Відповідальні за зовнішню політику Кремля на цьому напрямку, скоріш за все, паралельно тримають в полі свого зору й інші політичні партії. Однією з таких партій можна вважати Комуністичну партію ленінського типу. У випадку її реєстрації, вона залучить певну частину прокомуністичного електорату, розчарованого в прозахідній політиці нинішнього керівництва РМ.

Певні надії Москва пов'язує і з Дмитром Брагішем, який у даний час веде внутрішньопартійну боротьбу в Альянсі „Наша Молдова" проти Серафіма Урекяна. Вважається, що Росія робить ставку і на Демократичну партію, яку очолює Дмитро Дьяков. Це формування відоме тим, що майже завжди виступало провідником російських інтересів.

Не в останню чергу Кремль пов'язує свої надії і з передбачуваною реформою Партії комуністів РМ. Справа в тому, що через півтори року після того, як ця партія змінить свою назву, вона не тільки втратить частину свого традиційного електорату, але навіть ризикує розколотися.

Враховуючи політичну систему у РМ, у випадку, коли Росії вдасться створити в Молдові могутній політичний альянс проросійської орієнтації, Москва не тільки зможе повернути Молдову в сферу свого впливу, але і забезпечити вирішення придністровської проблеми відповідно до її інтересів в регіоні.

З іншого боку, сьогодні у Молдові створені оптимальні умови і для інших держав, що мають в ній свої інтереси. Справа в тому, що більшість політичних сил ліво-та правоцентристського спрямування ще не визначилися зі своїми союзниками на майбутніх виборах. З однієї сторони, низка представників правоцентристських партій, які фінансуються Румунією, дискредитували себе використанням "не за призначенням" цільових грантів, що на якийсь час зумовить припинення їх фінансування.

Очевидно, що ці партії ніколи не погодяться на фінансування з Москви, проте з Україною, президентом якої є політик прозахідної орієнтації, могли б досягнути певних домовленостей.

Лівоцентристські партії, переговори яких з Росією поки не дали результатів, ніколи не підуть на альянс із КПРМ - своїм основним супротивником, але й не погодяться на підтримку Румунії і Заходу, проти яких завжди виступали. Найкращим варіантом у їх випадку могла б стати підтримка України. Особливо актуальним в цьому контексті є те, що в основі діяльності таких партій лежить саме просування інтересів національних меншин.

Україна ж, маючи в своєму активі приблизно 700 тис. українців на території РМ (разом із Придністров'ям), і не проявляючи "імперських" амбіцій могла б заручитися підтримкою вказаних політичних сил. Тоді б їх представники, у випадку більш активної роботи з ними, на визначених умовах могли б погодитися на лобіювання інтересів України в Молдові.

Спеціально для "Країн світу" Олександр Сосонюк, Центр дослідження проблем громадянського суспільства.