Море завжди приваблювало художників, мало над ними незбагненну магічну силу... Певно, немає жодного художника, який би не намагався зобразити його. Одні створювали епізодичні етюди, не пов'язані з основним видом їх мистецького жанру, інші часто поверталися до цієї теми, приділяючи велику увагу зображенню моря на своїх картинах. Однак, лише Айвазовський цілком і повністю віддав свій величезний талант мариністичному живопису....

Народився Іван Костянтинович 17 (29) липня 1817 року у Феодосії. Будиночок Айвазовських стояв на околиці міста, на піднесенні. З тераси, оповитої виноградною лозою, відкривалася широка панорама на плавну дугу феодосійської затоки, північно-кримські степи з древніми курганами, що встають як марево на обрії.

Від природи він був наділений блискучим талантом, який швидко розвинувся завдяки щасливим обставинам і, насамперед, середовищу, у якому проходили його дитинство і юність. Малювати Іван почав дуже рано і майже одразу - "по дорослому". З дитинства він мріяв про подвиги народних героїв. На схилі років він писав: "Перші картини, бачені мною, коли в мені розпалювалася іскра полум'яної любові до живопису, були літографії, що зображують подвиги героїв двадцятих років, що борються з турками за звільнення Греції. Думка про цю величну країну згодом часто виникала у мене у вигляді битв на суші і на морі".

Щаслива випадковість привела 16- річного Айвазовского до Петербургу, де в 1833 році по представлених дитячих малюнках він був зарахований в Академію мистецтв, у пейзажний клас професора М.Н. Воробйова - автора перших вітчизняних марин і морських баталій. Вчився Айвазовський легко, охоче, уважно і захоплено, вивчаючи творчість своїх великих попередників і сучасників - Сильвестра Щедріна, Карла Брюллова, Федора Бруні.

Дарування Айвазовского розкрилося надзвичайно рано. У 1835 році за етюд "Повітря над морем" йому була присуджена срібна медаль. А в 1837 році на академічній виставці він показав шість картин, що одержали високу оцінку громадськості і Ради Академії мистецтв, яка постановила: "Як I-ої ст. академіст, Гайвазовский (прізвище Гайвазовский художник у 1841 році змінив на Айвазовский) визнаний гідним до одержання за чудові успіхи в живописі морських видів золотої медалі першого ступеня, яка дає право подорожі в чужі краї для удосконалення". Щоправда спершу за молодістю його на два роки відіслали в Крим для самостійних робіт.

За цей час Айвазовский написав ряд картин, серед яких були прекрасно виконані твори: "Місячна ніч у Гурзуфі" (1839), "Морський берег" (1840) і інші.

За кордон Айвазовский поїхав у 1840 році вже сформованим майстром-мариністом. Маршрут його закордонного відрядження вражає. Особливу увагу він приділяє, звісно, Італії - Венеція, Рим, Болонья, Сорренто, Амальфі, Неаполь. Тоді про Айвазовського писали : "Ледь приїхавши до Риму, він написав дві картини : "Штиль на морі" і "Буря". Потім з'явилася третя картина - "морський берег". Ці три роботи збудили загальне визнання Риму і гостей його. Безліч художників почали наслідувати Айвазовського; до його приїзду в Римі не був відомий морський живопис, а після нього в кожній крамничці красувалися краєвиди моря "а-ля Айвазовський". Його слава прокотилася всією Європою. Навіть самовпевнений Париж захоплювався його картинами, одна з яких, що зображувала схід чи захід сонця, була написана настільки життєво і правдиво, що французи сумнівалися, чи не має тут фокуса, чи не має за картиною свічки або лампи. "Цей успіх Айвазовського у Європі був сприйнятий на батьківщині як заслужена данина таланту і майстерності художника.

У 1844 році, на два роки раніше наміченого терміну, Айвазовский повернувся в Росію. Тут йому за видатні успіхи в живописі було присуджене звання академіка і доручене "велике і складне замовлення" - написати всі російські військові порти на Балтійському морі. Військово-морське відомство присудило йому почесне звання художника Головного морського штабу з правом носіння адміралтейського мундира.

Протягом зимових місяців 1844/45 року Айвазовский виконав урядове замовлення і створив ще ряд прекрасних марин. Навесні 1845 року він вирушив з адміралом Литці в подорож до берегів Малої Азії й островів Грецького архіпелагу. Під час цього плавання художник зробив велику кількість малюнків олівцем, що служили йому протягом багатьох років матеріалом для створення картин, які він завжди писав у майстерні.

У 1848 році Айвазовський повертається у Феодосію - назавжди. Таке рішення багатьом здалося дивним. Але, незважаючи на успіх, визнання і прагнення імператорської родини зробити його придворним живописцем, Айвазовский залишив Петербург. У рідній Феодосії на березі моря художник будує будинок і велику художню майстерню. "Моя адреса завжди - місто Феодосія," - напише він в одному з листів.

Феодосія багато чим зобов'язана Айвазовському. Міський концертний зал і археологічний музей, порт і навіть залізниця - у всіх цих проектах художник брав найактивнішу участь. Завдяки його зусиллям у Феодосії було відкрито художню школу. А найбільшим подарунком майстра рідному місту стала Феодосійська картинна галерея, що носить тепер його ім'я.

Протягом свого довгого життя Айвазовский кілька разів побував в Італії, Парижі та інших європейських містах, працював на Кавказі, плавав до берегів Малої Азії, був у Єгипті, а наприкінці життя, у 1898 році, зробив далеку подорож в Америку. Загалом у паспорті невтомного мандрівника набралося 135 віз. Під час морських плавань він збагачував свої спостереження, а в його папках накопичувалися малюнки. Але де б не був Айвазовский, він завжди повертався до рідних берегів Чорного моря.

Феодосію художник залишав нечасто і неохоче. Здебільшого його від'їзди були пов'язані з улаштуванням численних виставок.

Айвазовському довелося покинути Феодосію у 1854 році, під час Кримської війни. Проте, евакуювавши дружину і трьох доньок до Харкова, він їде до Севастополя. Героїчній обороні цього міста присвячені картини "Облога Севастополя", "Перехід російських військ на Північний бік", "Взяття Севастополя". У цих, сповнених героїчного пафосу морських баталіях, відчутна "музика бою", без якої батальна картина позбавлена емоційного впливу.

Але духом епічної героїки овіяні не тільки батальні картини Айвазовского. Його кращими романтичними здобутками другої половини 40-50-х років є "Буря на Чорному морі" (1845), "Георгіївський монастир" (1846), "Вхід у Севастопольську бухту" (1851).

Картина "Дев'ятий вал", написана Айвазовским у 1850 році, знайшла широкий відгук у момент її появи і залишається до наших днів шедевром живопису.

У творчості майстра можна зустріти полотна найрізноманітнішої тематики. Чимало робіт він присвятив Україні, красі її природи, своєрідності побуту ("Чумацький обоз", "Український пейзаж", "Млини на березі ріки, Україна", "Під час жнив в Україні", "Весілля в Україні").

Та попри все головний "натурник" Айвазовського - море. Морю присвячені більшість його картин. Морю присвячені найкращі з них.

Свої твори, що вражали і вражають життєвістю і природністю, художник малював не з натури, а в майстерні. Багатьох це дивувало. Сам Айвазовський не бачив у цьому чогось незвичайного. У нього була своя сформована система творчої роботи. "Живописець, котрий тільки копіює природу, - говорив він, - стає її рабом... Людина, не обдарована пам'яттю, яка зберігає враження живої природи, може бути чудовим копіювальником, живим фотоапаратом, але істинним художником - ніколи. Рухи живих стихій невловимі для пензля: писати блискавку, порив вітру, сплеск хвилі - немислимо з натури... Художник повинен запам'ятовувати їх...".

"Сюжет картин складається в мене в пам'яті, як у поета; зробивши начерк на клаптику паперу, я приступаю до роботи і доти не відходжу від полотна, доки не висловлюся на ньому моїм пензлем...", - розповідав митець.

Айвазовский мав винятково різнобічне дарування, у якому поєднувалися якості, необхідні для художника-мариніста. Крім поетичного складу мислення, він був обдарований прекрасною зоровою пам'яттю, яскравою уявою, абсолютно точною зоровою сприйнятливістю і твердою рукою, що поспівала за стрімким бігом його творчої думки. Це дозволяло йому працювати, імпровізуючи з легкістю, що дивувала багатьох сучасників.

Для нього не було секретів у тому, як писати, яким прийомом передати рух хвилі, її прозорість, як зобразити легке мереживо спадаючої піни, що розбігається на вигинах хвиль. Він прекрасно вмів передати накат хвилі на піщаному березі, щоб глядач побачив прибережний пісок, який просвічує крізь пінисту воду. Він знав безліч прийомів зображення хвиль, що розбиваються об прибережні скелі. Він глибоко осягнув різні стани повітряного середовища, рух хмар. Усе це допомогло йому блискуче втілювати свої мальовничі задуми і створювати яскраві, артистично виконані образи.

До глибокої старості, до останніх днів життя Айвазовский був сповнений нових задумів, що хвилювали його так, начебто це був не восьмидесятилітній великодосвідчений майстер, а молодий художник-початківець, який щойно встав на шлях мистецтва. Мабуть, ніхто ніколи не зможе підрахувати скільки всього творів створив за своє довге життя Айвазовський. Кількість самих лише картин наближається до шести тисяч. А художник створював ще й графічні малюнки, акварелі, сепії.

У 1898 році Айвазовский написав марину "Серед хвиль", що стала вершиною його творчості. Художник зобразив бурхливу стихію - грозове небо і бурхливе море, вкрите хвилями, що немов киплять у зіткненні одна з іншою. Він відмовився від звичних у своїх картинах деталей у вигляді уламків щогл і кораблів, що гинуть, загубившись у безбережному морському просторі. Він знав багато способів як драматизувати сюжети своїх картин, але не використав жодного з них, працюючи над цією. Майстерність твору "Серед хвиль" - плід довгої і завзятої праці всього життя художника. Незважаючи на те, що після створення цієї роботи він ще два роки працював, влаштовував виставки своїх здобутків у Москві, Лондоні і Петербурзі, цю картину він не вивозив з Феодосії, і разом з іншими творами заповідав рідному місту.

На запитання одного з друзів: яку ж із усіх написаних картин сам майстер вважає кращою, він, не задумуючись, відповідав: "Ту, що стоїть на мольберті в майстерні, котру я сьогодні почав писати..."

"Відчуваючи в останні роки приплив сил, я весь час віддаю творчості, не відволікаючись нічим стороннім". Так говорив Іван Айвазовський у квітні 1900 року. Незабаром він розпочав нову картину - "Вибух турецького корабля". До 19 квітня (2 травня) вона була майже завершена...

У Феодосійській картинній галереї імені Айвазовського ця картина експонується окремо. Вона навічно - майже закінчена.

Айвазовский пережив два покоління художників, а його мистецтво охоплює величезний відрізок часу - шістдесят років творчості. Заслуги його в мистецтві були відзначені в усьому світі. Він був обраний членом п'яти Академій мистецтв, а його адміралтейський мундир був увінчаний почесними орденами багатьох країн.

На надгробку Івана Айвазовського викарбовано напис: Народжений смертним, залишив по собі безсмертну пам'ять"