У країні "Чжунго" скрізь панує сива давнина. Це й не дивно! Понад три з половиною тисячі років тому утворилася китайська держава. Одна з найбільших за територією у Східній і Центральній Азії, та найнаселеніша у світі (1200 млн. чол.), країна представляє собою унікальний та таємничий всесвіт, який прихований від усього людства за Великим Китайським муром. Та що саме ми можемо зустріти на китайській землі?

Тибет, Гімалаї, Каракорум, Тянь-Шань, "Кам'яний ліс" Кузьміна, долина річки Лі, "Три ущелини" Янцзи, водоспад Хукоу на Хуанхе - найвідоміші у світі природні об'єкти. 27 гір у Китаї є священними для даосистів, 14 - для буддистів. Окрім природних ландшафтів багата також китайська земля на творіння людських рук. Серед них Великий Китайський мур, численні даосистські, буддистські та ламаїстські монастирі, імператорські палаци, вілли, парки, мавзолеї. Та що є найвизначнішим шедевром серед багатьох китайських чудес? Народна мудрість багатонаціонального Китаю. Виховуючи не одне покоління за кодексами моралі та етичними приписами китайці ретельно зберігають свої споконвічні духовні джерела.

Честь сім'ї, повага до родини та держави - пріоритетні цінності для кожного китайця. Ось чому китайці завжди високо цінували вірність та дружбу, щедрість людської душі, готовність пожертвувати всім, і навіть власним життям, для того, щоб виручити людину з біди, врятувати її від тяжкого лиха. Тому сьогодні, ми з вами зможемо послухати давню повчальну розповідь про те, без чого людині не обійтись.

БЕЗ ЧОГО ЛЮДИНІ НЕ ОБІЙТИСЬ

Правда це чи ні, але жив колись у невеликому селі старий батько з сином. Коли хлопцеві виповнилося десять років, батько тяжко захворів. Якось у вечері він покликав до себе сина, погладив його висохлою рукою по голові й сказав:

- Мені вже, певно, небагато залишилося жити, тож наостанку хотів би поговорити з тобою. Скажи мені, сину, без чого людині не обійтись?

Заливаючись гіркими сльозами, хлопець мовив у відповідь:

- Без грошей, тату. У багатих повно золота та срібла, тому вони і їдять смачно, і одяг гарний носять.

Ніхто краще за них не живе.

- Ні, синку, - похитав головою батько, - не вгадав. Не в грошах справа. Гроші у багатіїв нечесно нажиті, вони їх у простих людей відібрали. Та настане такий час, коли народ прожене всіх глитаїв, і ніякі гроші їх не врятують.

- Тоді без рису та пшениці. У людини досить сил, щоб і поле орати, і хліб жати, і хмиз у горах збирати лише тоді, коли вона сита...

Батько знову похитав головою:

- Рис та пшениця, безперечно, дуже потрібні людям, але й без них можна на світі прожити.

"Без чого ж тоді людині не обійтись?" - замислився син. Думав довго, але чогось путнього так і не зміг

придумати.

- Синку, - зрозумівши, що той неспроможний розгадати цієї загадки, звернувся до нього батько, - я скоро помру і залишу тобі у спадок оцю стару хатину, латаний-перелатаний одяг та трохи збіжжя. Такої спадщини тобі надовго не вистачить, тож доведеться покладатись лише на свій розум та руки. Кмітливий розум та вправні руки - ось що найпотрібніше людині! Саме вони дадуть тобі змогу і дім новий змурувати, і одяг ошатний справити, і їсти щодня смачно!

Поховав хлопчина батька і почав жити тим, що йому від батька у спадок дісталося. Надумали якось його сусіди нову хату ставити. Прийшли до хлопця й кажуть:

- Допоможи нам брате цеглу й черепицю носити. Ми в боргу не залишимось. Коли твоя хата розвалиться і ти надумаєшся нову будувати, ми тобі теж допоможемо.

"Навіщо мені їхня допомога, адже в мене самого кмітливий розум та вправні руки. Обійдуся без них", - подумав хлопець і відмовився допомагати сусідам. Настала осінь, і сусіди вирішили пошити собі новий одяг. Прийшли вони до хлопця та й кажуть:

- Допоможи нам, брате, полотно покрохмалити. У тебе теж одяг порвався. Шитимеш новий, ми тобі також допоможемо.

"Навіщо мені їхня допомога, адже в мене самого кмітливий розум та вправні руки. Обійдуся без них", - подумав хлопець і відмовився допомагати сусідам. Настала весна, і сусіди заходилися готувати поле до посіву. Прийшли вони до хлопця й кажуть:

- Допоможи нам, брате, поле виорати. Коли ти засіватимеш своє поли, ми тобі допоможемо.

"Навіщо мені їхня допомога, адже в мене самого кмітливий розум та вправні руки. Обійдуся без них", - подумав хлопець і знову відмовився допомагати сусідам.

Та ось одного разу налетіла на село страшна буря. Вітром розвалило хлопцеві хату, одяг від страшної зливи перетворився на лахміття, сором таке дрантя на тіло натягувати. Та й збіжжя на той час у нього вже зовсім вичерпалося. Тоді він склав руки, задер голову до неба і почав молитись:

- О небо! Маю я кмітливу голову та вправні руки. Тож дай мені таку хату, яка б ніколи не розвалилася;

такий одяг, який би ніколи не зносився; стільки збіжжя, щоб мені вистачило на все життя!

Та хоч скільки він благав, хоч скільки молив, а небо ніби й не чуло. Тоді він пригадав, як живуть його сусіди, як вони гуртом будують один одному хати, шиють одяг, працюють у полі.

Лише тоді хлопчина зрозумів свою помилку. Людині справді не обійтись ні без розуму кмітливого, ні без вправних рук, але тільки тоді вона з них матиме якусь користь, коли дбатиме не лише про себе, а й про інших людей!

Кмітливий розум, вправні руки та взаємодопомога -ось що найпотрібніше людині!

З китайською мудрістю знайомив Костянтин Мадей