Англійський письменник Джозеф Конрад (справжнє ім'я - Юзеф Теодор Конрад Коженєвський) народився 3 грудня 1857 в Бердичеві на Україні, в сім'ї небагатого польського шляхтича.

Дитинство Конрада було трагічним. Його батько, Аполлон Коженєвський, брав активну участь в боротьбі за незалежність Польщі і в повстанні 1863 року. Незадовго до початку повстання він був заарештований російською владою по обвинуваченню в змові проти Російської імперії і висланий разом з сім'єю у Вологду, де й помер 1869 року (мати Конрада померла ще раніше, у 1869-му).

Турботу про Конраде взяв на себе його дядько, багатий землевласник Тадеуш Бобровський, який замінив йому люблячого батька і підтримував матеріально не тільки в отроцтві, але і в перші роки по досягненні повноліття.

У п'ятнадцять років він став просити опікуна, щоб той дозволив йому залишити Польщу і відправитися в море. Дядька це прохання привело в замішання, він не міг зрозуміти, навіщо жителю Кракова і Львова бути мореплавцем. Але Конрад не відступав, і, зрештою, його заповітне бажання виконалося: 1874 року, шістнадцяти років від роду, він прибув у Марсель і поступив у французький торговий флот.

За чотири роки він здійснив три подорожі в Вест-Індію, бездумно розтрачуючи зароблені гроші, займався контрабандою з брої і навіть намагався застрелитися (згодом він стверджував, що отримав поранення на дуелі).

У квітні 1878 року Конрад поїхав з Марселя в Англію і поступив в торговий флот, оскільки відповідно до французького законодавства підлягав висилці з Франції для несення служби в російській армії. Наступні п'ятнадцять років з невеликими перервами він провів на британських суднах: спочатку матросом, потім, коли набрався досвіду і здав екзамени, другим помічником капітана, ще пізніше - першим, поки, нарешті, 1886 року не дослужився до звання капітана торгового флоту. Того ж року він отримав британське громадянство.

Він брав участь в плаванні по Індійському океану, на острови Індонезії, по річці Конго. За роки плавання на Схід Конрад накопичив враження про тамтешній мешканців, що дало матеріал для перших двох романів, "Каприз Олмейера" (Almayer Folly, 1895 р.) і "Вигнанця з островів" (An Outcast of the Islands, 1896 р.). Слідом вийшли книги "Негр з "Нарциса" (The Nigger of the Narcissus, 1897 р.) і "Розповіді про неспокій" (Tales of Unrest, 1898 р.). У 1896-му Конрад одружився на Джессі Джордж і оселився в Кенті, через нездоров'я відмовившись від моря на користь літератури.

Визнаний багатьма критиками кращим романом Конрада "Лорд Джім" (Lord Jim, 1900) являє собою аналіз "загостреної свідомості втрати честі". У 1902 Конрад випустив роман "Тайфун" (Typhoon) і збірник з трьох повістей - "Юність" (Youth), "Серце пітьми" (Heart of Darkness), "Кінець неволі" (The End of the Tether).

У наступних трьох романах Конрада відбилася його заклопотаність політичними питаннями: "Ностромо" (Nostromo, 1904 р.) - історія вимишленої південноамериканської держави, де перемішалися ідеалізм і цинізм, жорстокість і пафос; роман "Таємний агент" (The Secret Agent, 1907 р.), дія якого розгортається у Лондоні, - аналіз безжалісної аморальності псевдоанархічного умонастрою; в романі "Очима Заходу" (Under Western Eyes, 1911 р.) зображена безглузда тиранія російського самодержавства.

Вже на початку творчого шляху твори Конрада дістали високу оцінку критиків, але справжня популярність прийшла до нього 1914 року, після виходу роману "Випадок" (Chance). Публікація роману "Перемога" (Victory, 1915 р.) зміцнила його репутацію. Темою обох романів стала історія невдалого порятунку нещасної дівчини людиною, яка діяла з кращих спонукань.

Під час Першої світової війни Конрад майже нічого не написав, крім напівавтобіографічного роману "Тіньова межа" (Shadow-Line) хоча в кінці 1918 р. і почав роботу над "Золотою стрілою" (The Arrow of Gold). Йому вдалося завершити роман "Порятунок" (The Rescue), про невиконані обіцянки і розкаяння. У зеніті слави, працюючи над грандіозним за задумом романом про втечу Наполеона з Ельби, Конрад помер в Бішопсборні (графство Кент) 3 серпня 1924.