Вітватерсранд - південноафриканська рукотворна печера, одна з найглибших шахт світу. Глибина цієї золотовидобувної шахти сягає 4500 м. Видобуток золота й видобуток діамантів поширюють світову славу Південної Африки - найрозвиненішої країни африканського континенту.

Так само як золото, у надрах місцевої народної мудрості зберігаються коштовні скарби усномовної літератури.

Ось чому одне із прислів'їв народу тсвана (бантумовного етносу) розумно радить: "Не покладайся на далекий колодязь". Цілком так, бо завзята праця на рідній землі обов'язково прогодує та захистить від будь-якого лиха. Не покладатися на далекий колодязь, означає також цінувати те, що ми вже отримали доброго у житті. Отож, будьмо пильні, мудра казка із "веселкової країни" звертається сьогодні до нас.

Як життя по світу ходило

Подалося якось Життя у світ мандрувати. Йшло воно та й прийшло до хатини чоловіка з таким роздутим тілом, що сердешний вже насилу ворушиться.

- Хто ти? - питає чоловік.

- Я - Життя.

- Якщо ти справді Життя, вилікуй мене...

- Добре, - каже Життя,- але знаю, що ти про мене геть забудеш, як і про свою хворобу, коли одужаєш.

- Як я можу забути? - обурився чоловік.

- Гаразд. Я повернуся сюди через сім років, от тоді й побачимо, - погодилося Життя. Відтак посипало воно трохи пилу зі шляху на голову чоловіка, той і одужав.

Пішло Життя далі. Йшло, йшло та й надибало хатину, а в тій хатині - чоловік, на проказу хворий. - Хто ти? - питає прокажений.

- Я - Життя.

- Життя? - здивувався чоловік. - То, може, ти мене вилікуєш?

- А чого б ні, - відказує Життя. - Тільки ж я знаю, що ти про мене геть забудеш, як я тебе вилікую. - Ні, ні, я тебе ніколи не забуду! - пообіцяв прокажений.

- Я повернуся сюди через сім років, от тоді й побачимо,- відказало Життя. Тоді посипало голову чоловіка пилом зі шляху, і чоловік одужав.

Пішло Життя далі. Йшло, йшло та й надибало хатину, а в тій хатині - сліпий чоловік.

- Хто ти? - питає сліпий.

- Я - Життя.

- А, Життя! - зрадів чоловік.- Прошу тебе, поверни мені зір!

- Я тобі поверну зір, але знаю, що ти про мене геть забудеш, як одужаєш, - відказало Життя.

- Що ти! Я ніколи тебе не забуду і завжди буду тобі вдячний! - пообіцяв сліпий.

- Гаразд! Я повернуся сюди через сім літ, от тоді й побачимо,- каже Життя.

Відтак посипало пилом зі шляху голову чоловіка, і він прозрів.

Минуло сім років, і Життя рушило назад. Перетворилося воно сліпим та й прийшло до чоловіка, якому колись повернуло зір.

- Чи можна мені переночувати в тебе? - питається.

- Ні! - закричав чоловік.- Іди своєю дорогою. Нащо мені в хаті такий каліка, як ти!

- А що, моя правда! - каже Життя.- Сім років тому ти був сліпий, і я повернуло тобі зір. Тоді ти казав, що, ніколи цього не забудеш.

Відтак узяло воно пилу зі шляху, посипало ним сліди злого й невдячного чоловіка, і той знову осліп. Відтак пішло далі і прийшло до хатини чоловіка, якого сім літ тому вилікувало від прокази. Перекинулося Життя прокаженим, зайшло до хати і проситься переночувати.

- Геть звідсіля! - закричав чоловік.- Заразити мене хочеш!

- А що, моя правда! - каже Життя.- Сім літ тому я тебе вилікувало, і ти обіцяв ніколи цього не забути.

Взяло воно пилу зі шляху і посипало ним сліди невдячного чоловіка: той знову став прокаженим, і тіло його вкрилося страшними виразками.

Пішло Життя далі. Перекинулося воно чоловіком з роздутим тілом та й завітало до останнього з тих трьох, яких вилікувало сім років тому.

- Чи не можна мені у вас переночувати? - проситься.

- А чого ж, звичайно! - відказав чоловік.- Заходь, заходь. Сідай ось тут, я тобі їсти принесу. Знаю, як тобі важко, сам колись отакий був. Та сім літ тому тут проходило Життя і мене вилікувало. Казало, що через сім років вертатиметься. Може б, ти його почекав у мене? Воно б і тебе вилікувало!

- Я й є Життя, - каже тоді Життя чоловікові.- Ти єдиний з тих, кого я зцілило і хто не забув ні про мене, ні про свою хворобу. Тому ти й будеш здоровий до кінця своїх днів.

А тоді додало:

- Життя - вічноплинне. На зміну щастю приходить нещастя, на зміну злидням - добробут, на зміну коханню - ненависть. Горе тому, хто про це забуває і не чинить так, як того вимагають закони життя.

На зміну щастю приходить нещастя, на зміну злидням - добробут.