|
|
ТАДЖИКІСТАН
Під небесним дахом величного Памиру таджицька земля сприймається немов край мудреців. Славетні імена видатних персько-таджицьких
класиків, як Рудакі, Хафіз, Сааді, Носір Хісроу, Нізамі й поетів пізніших часів - окраса таджицького народу.
"Слово мудреця - чарівне" - каже одне таджицьке прислів'я. "Слова мудреця - тішать серця" - додає інше прислів'я
Землеробський та пастушачий побут таджиків виразно відбився у усній народній творчості. Афористичнісь фольклорної спадщини
багата на різноманітність, а це: трудові, обрядово-календарні, обрядово-святкові й жалобні народні пісні (суруд), популярні
рубаї, казки - чарівні й сатиричні, широко вживані гумористичні оповідання-анекдоти (латифи).
Мудрецем, улюбленим персонажем багатьох таджицьких латифів є Ходжа Насреддин. Кмітливість цього гумористичного героя нагадує
про відоме прислів'я: "мудрі люди кажуть, що послідовність гарантує успіх".
Почесне місце у народній мудрості таджиків посідає праця, яка є мірилом усіх цінностей, в них возвеличуються роботящі руки,
майстерність ремісників, землеробів і скотарів.
МУДРА ДІВЧИНА І ЛЕДАР
Якось падишах зі своїм візиром вирушив на полювання. Раптом над їхніми головами закаркала ворона.
- Що вона сказала? - запитав падишах у візира.
Не знаю. Це ж ворона, покаркала та й полетіла собі! - відповів візир.
- Який з тебе візир, коли ти не знаєш, про що каркає ворона? Ти повинен усе знати! Якщо до завтра не відгадаєш, що вона каркала,
то позбудешся своєї голови!
Візир прийшов додому дуже засмучений.
- Татусю, чого ви такі смутні? - запитала в нього дочка.
- О, люба донько, завтра падишах мене скарає.
І візир розповів їй, що трапилося з ним.
- Не сумуйте, таточку! - підбадьорила його дочка.- Я щось придумаю й дізнаюся, про що каркала ворона.
А візирова дочка товаришувала з однією бідною дівчиною. Та дівчина жила в цьому самому місті, й між людьми ходила чутка,
що була вона дуже мудра. Подейкували, що дівчина знає і пташину мову.
З надією в серці візирова дочка ввечері пішла до своєї товаришки.
- Не плач,- заспокоїла візирівну кмітлива І діичина,- я знаю, про що каркала ворона. Вона казала, що мудра жінка навіть
дурня може зробити мудрим. Так і скажи своєму батькові. Цим ти врятуєш його від кари. Але про мене - нікому й слова!
Візирівна прийшла додому й сказала батькові, про що каркала ворона.
Другого дня вранці падишах покликав до себе візира.
- Ну, відгадав, що казала ворона? - запитав він.
- Вона сказала, що мудра жінка може зробити мудрим і дурня,- відповів той.
Падишах, не сказавши візирові й слова, подумав:
"Пташиної мови візир не знає. Звідки ж він довідався, про що каркала ворона? Виходить, його навчив хтось інший.
Необхідно знайти цю людину".
Падишах став розпитувати усіх і незабаром довідався, що в його місті живе одна мудра дівчина, яка знає пташину мову.
При падишаховім палаці жило аж сорок ледарів. Падишах розважався, спостерігаючи їхні лінощі. Ледацюги тільки те й робили, що
цілісінький день їли та спали. Зрештою, вони так розлінилися, що не могли, вже й поворухнутися.
Щоб виявити, котрий з них найледачіший, падишах наказав замкнути їх у дерев'яній хаті, а хату з усіх чотирьох боків підпалити.
Падишахів наказ негайно було виконано.
Швидко полум'я охопило всю покрівлю, зайнялися крокви та лати і почали падати вниз. - Ох, можна померти передчасно! -
вигукнув один ледар і схопився з місця. За ним схопилися й інші і, ламаючи двері й вікна, вискакували на вулицю.
Лише два ледацюги не зрушили з місця. До одного з них уже підкотилося полум'я, але він тільки трохи підвівся й простогнав:
- О боже!
А другий то й не поворухнувся.
Розповіли про це падишахові. Той наказал погасити вогонь і привести найледачішого ледацюгу в палац. Сюди ж привели і мудру дів чину.
- Мій візир,- сказав падишах,- не знас пташиної мови, а ти, навіть не чувши каркання ворони, навчила його, що треба мені відповіс ти.
Тепер ти доведеш, правильна твоя відповідь чи ні. Я віддаю тебе заміж за найледачішого в моїй країні чоловіка, і побачимо,
чи зможеш ти зробити з нього таку людину, як треба.
Падишах наказав відвезти дівчину з ледарем у пустелю і залишити їх там.
Ледацюга не дивився на дівчину, на її запитання не відповідав, а все лежав та спав.
"Добре, я доведу, що ворона казала правду",- подумала дівчина. Не кажучи ні слова до ледаря, дівчина залишила його в пустелі, а
сама пішла в кишлак, що лежав поблизу того місця.
В кишлаку дівчина знайшла убогу самотню бабусю й попросилася, щоб та пустила її жити до себе на якийсь час.
Бабуся погодилася.
Минув день. Уранці дівчина взяла коржі і та й пішла до ледаря.
Той .дуже хотів їсти, але, побачивши жінку з коржами, навіть не поворухнувся.
Дівчина поклала одного коржа за три кроки від нього й сказала:
Гей, ледацюго, я принесла тобі хліба, вставай, їж!
Ледар розплющив очі, дівчина показала йому коржа.
Бери, їж, ти ж голодний! - повторила вона й, одійшовши вбік, сіла.
А ледацюга разів зо два глипнув на коржі та й знову заплющив очі.
Але голод, видно, допікав, і ледар ліниво простягнув руку до коржа... Бачить - не дістане. Перевернувся ледацюга набік,
трохи підліз до коржа, взяв його і ну похапцем наминити.
Дівчина віддала йому й другого коржа, а сама повернулася в кишлак.
Другого дня, попоравшись у старої, дівчина знову взяла два коржі й пішла до ледаря. Цього разу дівчина поклала коржа за десять
кроків од ледаря і сказала:
- Швиденько бери і їж! Хіба ти не виголодався?
Почувши ці слова, ледацюга повернув голову й глянув: корж лежав далеченько від нього, а дівчина сиділа ще далі.
Ледацюга відвернувся, та голод примусив його знову лізти до коржа.
Дівчина поклала другого коржа іще далі, ніж першого, й повернулася в кишлак.
На третій день дівчина поклала коржа ще далі, на нижню гілку дерева, й розбудила ледаря.
- Вставай, ось корж, бери їж!
Той глянув, що корж лежить далеченько від нього на гілці, й поліз до дерева. Простягнув руку, але не дістав.
Підліз іще трошки і знову простягнув руку. Та й цього разу корж був далеко від нього. Ледацюзі мимоволі довелося звестися на ноги.
Він підійшов до дерева і взяв корж. Другого коржа дівчина поклала на гілку іншого дерева й пішла додому.
Наступного дня дівчина знову принесла ледареві два коржі. Одного поклала на самий вершок дерева і сказала:
- Іди візьми коржа і їж!
Ледар піднявся і знехотя пішов до дерева, насилу переставляючи ноги. Простягнув до коржа руку, але не дістав.
Довелося вилазити на дерево. Узяв ледар коржа й ну швиденько наминати його.
Другого коржа дівчина поклала на камінь, що лежав при самій дорозі, й сказала:
- Он на камені лежить другий корж, іди візьми!
Ледацюга поплівся до каменя. Та в останню мить дівчина схопила коржа й віднесла його ще далі. Ледар почвалав до коржа.
А дівчина знову схопила коржа й сказала:
- Їсти хочеш?
- Угу,- промимрив ледацюга.
- Якщо справді хочеш їсти, то йди слідом за мною! - відповіла дівчина й пішла в кишлак. Ледар посунув за нею.
Так дівчина привела ледацюгу до старої.
- Тут ніхто не годуватиме тебе даром,- сказала вона ледареві,- хліб треба заробляти своєю працею! Хочеш їсти - працюй,
а як не хочеш працювати - іди собі геть звідси!
Ледар задумливо глянув на дівчину. Та подала йому великий глек.
- Іди принеси із водоймища води!
Ледар узяв глек, пішов до водоймища і приніс води.
- Тепер нарубай дров, я зварю тобі їсти,- сказала дівчина, подаючи сокиру і вказуючи на колоду.
Ледар мовчки взяв сокиру і пішов рубати дрова. З цього дня жінка й чоловік стали працювати в старої.
Поступово ледар звик до роботи і працював дуже старанно. Якось до падишаха на службу наймали поміщиків. Колишній ледар
теж найнявся на роботу. В цей час раптово помер візир правої руки падишаха. Потрібен був новий візир. Придворні випустили
з клітки державного сокола. На чиє плече сяде цей сокіл, того і вважали візиром. Сокіл політав-політав та й сів на плече ледаря.
Так ледаря обрали візиром правої руки падишаха. Він старався все-робити правильно й розумно. Тому новий візир сподобався падишахові.
- Нарешті в моєму палаці з'явилася мудра людина,- сказав якось падишах новому візирові.- Хто ж навчив тебе такої мудрості?
- Мудра жінка зробить мудрим і дурня! - відповів йому візир.
Так розумна дівчина довела правдивість своїх слів.
Мудра жінка навіть дурня може зробити мудрим
З таджицькою мудрістю знайомив Костянтин Мадей
|
|
|
| |
|
| |
| |
| |
|
| ПОГОДА |
|
|
|
|
 |
|
|
 |
| 100 USD
| 505.00 |
| 100 EUR
| 781.43 |
| 10 Рублів
| 2.11 |
|
Детальніше |
|
|
На головну сторінку
| Зробити стартовою сторінкою
| Додати до вибраного
| Наші банери
| Книга відгуків
| Зворотній зв'язок 
mov@ukrinform.com