Канікули! Чудова пора. Ми добре попрацювали і як нагорода - подорож до одного з найпрекрасніших міст України - Львова.

Веселою юрбою ми вийшли з потягу "Київ-Львів". На привокзальній площі на нас вже чекав автобус та екскурсовод. Нарешті всі зайняли місця і ми вирушили містом. Знайомство почалося з минулого.

Ми дізналися, що гербом міста є зображення міських воріт з вежами, що свідчить про оборонну могутність Львова, підняті грати воріт - про гостинність, а стереже вхід у місто лев. Заснував місто Данило Галицький у 1256 році, і назвав на честь свого сина Лева. Місто стало торговельним та економічним центром. Його вигідне розташування на перехресті шляхів з портів Чорного та Балтійського морів, з Києва, Центральної та Західної Європи стало добром і лихом. З однієї сторони сприяло швидкому економічному розвитку, з іншої - вабило татар, угорців, німців, поляків, литовців, шведів та австрійців до нападу. Протягом багатьох років вони привносили свої традиції, культуру, релігію.

От чому в архітектурі міста зустрічається готика, барокко, ренесанс, рококо та ампір. Їдучи його вузькими затишними вуличками ми милувалися архітектурою. Львів видався старим і молодим одночасно.

Під цю розповідь екскурсовода ми приїхали до старого Львова. А це, перш за все, площа Ринок. Невелика за розміром площа протягом шести століть була центром громадського, економічного та культурного життя. Тут розташовувався магістрат, палаци і будинки місцевої знаті, тут торгували і вершили суд. На вузьких навколишніх вуличках знаходилися майстерні львівських чоботарів, друкарів, аптекарів та торговців. Ми пішки пройшлися площею. З чотирьох сторін побачили скульптури: Нептуна, Адоніса, Діани та Амфітрити.

Ще однією визначною пам'яткою є Аптека-музей, що розташована на площі Ринок у наріжному будинку, яким починаються вулиці Друкарська та Ставропігійська. Ось уже понад два з половиною століття у цьому будинку працює найдавніша з існуючих у Львові аптек.

Тут поряд з діючою аптекою існує унікальний музейний комплекс, у якому демонструються рідкісні експонати, зібрані науковцями, фармацевтами та колекціонерами-ентузіастами. Eкспозиція представлена більше ніж трьома тисячами експонатів. Дуже цікавими для нас стала колекції посуду для зберігання медикаментів, частина аптечного обладнання різних епох, старі патентовані ліки.

Від площі Ринок наш шлях лежав до одного з найдавніших цвинтарів -Личаківського. Він існує з 1786 року, а у 1991 році став історико-меморіальним музеєм-заповідником. Великий некрополь площею 40 га перетворився на своєрідний парк вічного спокою, на музей під відкритим небом. Це місце печалі та тихої вічності, де навіки спочили великі творці вражає своєю витонченістю і красою.

Останнім притулком він став для багатьох відомих людей: письменників І. Франка, Г. Тютюнника, художників Я. Музики, Л. Левицького, композиторів, фольклористів, артистів, вчених, публіцистів.

Зараз офіційно поховання на кладовищі не відбуваються, тут з почестями проводжають у останню путь видатних людей. Далі ми відвідали ще одне дива Львова - Оперний театр.

Велич і краса театру вразили своєю пишністю, величчю та багатством декору. Ми зайшли всередину і, затамувавши подих, пройшлися коридорами, сходами, дзеркальним залом. Дуже вразила завіса театру "Парнас", яку спеціально для театру написав Г. Семиградський в кінці XIX ст. На сцені театру виступали світові майстри оперного мистецтва - Енріко Карузо, Маттіа Батгістіні, Соломія Крушельницька та інші.

На жаль, час сплинув швидко, пора вирушати у зворотну дорогу, але ми зрозуміли головне - мандруючи Львовом, неможливо не закохатися у цю неповторну величну красу. Кожен, звідки б не приїхав завжди знайде для себе щось до душі і захоче не один раз повернутися до Львова. В'ячеслав Гречуха, школяр